8. Відповідальність за порушення митних правил та процедур

     Проблематика правопорушень та протидія незаконному переміщенню товарів є одним із пріоритетних завдань будь-якої держави, оскільки протиправні дії можуть впливати на розширення тіньового сектора економіки, завдають шкоди як економічному так і безпековому сектору держави.
     Питання правопорушень в митній сфері, віднаходження ефективних механізмів боротьби з ними регламентується відповідними нормативно-правовими актами України, що містять процедури застосування процесуальних дій, спрямованих на притягнВідповідно до Положення про Державну митну службу України, серед її головних завдань є забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил.ення правопорушників до відповідальності.

Ознайомитись з Положенням про Державну митну службу України можна за посиланням  

     Варто зазначити, що порушення митних правил відносяться до категорії адміністративних правопорушень. Так, в Митному кодексі України (далі - Кодекс), зокрема ст. 458 визначено, що «порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений Митним кодексом України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи, і за які Митним кодексом України передбачена адміністративна відповідальність».
     Однак, адміністративна відповідальність за правопорушення, що передбачені Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
     В статті 459 Кодексу визначено, що за порушення митних правил до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16 років, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами – посадові особи цих підприємств. Крім цього, притягненню до відповідальності за порушення митних правил підлягають також іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України.
     Законодавством встановлено, що не підпадає під порушення митних правил дія, яка вчинена в стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян.
     Водночас, правопорушення не настає, якщо недоставляння вантажів у митницю призначення сталося через аварію або дію непереборної сили. За таких обставин перевізник зобов’язаний вжити всіх можливих заходів для збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання, повідомити про це в найближчий митний орган та мати документальне підтвердження.
     Норми, що встановлюють відповідальність за порушення митних правил, містяться в розділі ХVIII Кодексу «Порушення митних правил і відповідальність за них». Відповідальність осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил» - розділі ХІХ «Провадження у справах про порушення митних правил».
     Виходячи із вищенаведеного, в Кодексі застосовуються три види адміністративних стягнень - попередження, штраф та конфіскація товарів (транспортних засобів комерційного призначення). Попередження та штраф можуть застосовуватися тільки як основні адміністративні стягнення, конфіскація - як основне і як додаткове адміністративне стягнення. Однак, за одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове адміністративне стягнення.
     Попередження (ст. 463 Кодексу) є офіційним зверненням до правопорушника з метою недопустимості ним подібних діянь у майбутньому. Попередження містить правові наслідки, тобто при повторному вчиненні однорідного правопорушення протягом року, за яке особа була піддана стягненню у вигляді попередження, накладення такого стягнення вважається обставиною, що обтяжує відповідальність.
     Разом з тим, в Кодексі, попередження застосовується відносно незначної кількості порушень, а саме в санкціях ст.468 «Порушення режиму зони митного контролю»,
частині 1 ст. 469 «Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, митне оформлення яких не закінчено, або з товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем», частині 1 ст. 470 «Недоставляння товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до митного органу призначення, видача їх без дозволу митного органу або втрата», частині 1 ст.481 «Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів». 
     Штраф (ст.464 Кодексу) як вид адміністративного стягнення полягає у покладенні на особу обов'язку сплатити грошові кошти у сумі, що визначається кваліфікацією та характером вчиненого правопорушення.
     Порядок нарахування штрафів у Кодексі встановлено у розмірі, кратному неоподатковуваному мінімуму доходів громадян (розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян визначається законодавством України, далі - нмдг) та у відсотковому еквіваленті.
     Конфіскація товарів (ст. 465 Кодексу) як адміністративне стягнення передбачає примусове вилучення товарів, транспортних засобів і безоплатну передачу їх у власність держави.
     Крім цього, відповідно до частини 1 ст. 511 МКУ встановлено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
     В частині 2 цієї ж статті зазначається про обов’язковість тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також відповідних документальних матеріалів. Такі заходи застосовуються у разі виявлення наступних порушень:

- при перевищенні строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на 30 діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування (частина 6 ст. 470 Кодексу);
- при недекларуванні товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами (частина 3 ст. 471 Кодексу);
- при недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення
(ст. 472 Кодексу);
- при пересиланні через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання (ст. 473 Кодексу);
- при переміщенні товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності (ст. 476 Кодексу);
- при перевищенні строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на 30 діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування (частина 6 ст. 481 Кодексу);
- при переміщенні або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем (ст. 482 Кодексу);
- при переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю (ст. 483 Кодексу);
- при зберіганні, перевезенні чи придбанні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю (ст. 484 Кодексу).

     Частиною 3 ст. 511 Кодексу також визначено, що у разі вчинення порушення митних правил особою, яка не має в Україні постійного місця проживання або адреси, допускається вилучення товарів, транспортних засобів у кількості, необхідній для забезпечення стягнення штрафу або вартості товарів, транспортних засобів.
     Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у відповідному протоколі, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (частина 4 ст. 511 Кодексу).
     Варто зазначити, що Кодексом також передбачено, що тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів може бути оскаржено. Порядок оскарження визначений в гл. 4 Кодексу (Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників і порядок розгляду звернень митними органами) та інших законах України.
     В нижченаведеній таблиці наведено види правопорушень та санкції (норми відповідальності) за їх скоєння.

Таблиця 1

      Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного Кодексу, а в частині, що не регулюється ним - законодавством України про адміністративні правопорушення.

     У справах про порушення митних правил виділяється чотири стадії провадження:

• порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування;
• розгляд справи по суті та винесення постанови;
• перегляд справи у зв’язку з оскарження постанови по справі (за його наявності);
• виконання постанови по справі.

     На першій стадії проводяться процесуальні дії, спрямовані на отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи. До процесуальних дій належать:

- складання протоколу про порушення митних правил;
- опитування осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, свідків, інших осіб;
- витребування документів, необхідних для провадження і у справі про порушення митних правил;
- вилучення товарів, транспортних засобів і документів;
- митне обстеження;
- пред'явлення товарів, транспортних засобів та документів для впізнання;
- призначення експертизи

     У відповідності до ст. 488 Кодексу  справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
     Протокол мають право складати посадові особи, що визначено в ст. 490 Кодексу, а саме:

- посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил;
- посадові особи митних органів, які згідно з посадовими обов’язками мають таке право;
- інші посадові особи, уповноважені керівником Держмитслужби, або керівником митниці.

     В Кодексі визначено, що серед причин і підстав для порушення справи щодо порушення митних правил є:

- безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
- офіційні повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від інших органів (у тому числі митних);
- офіційні повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

     Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважений посадовець, який виявив таке порушення, складає протокол. Протокол складається державною мовою у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності.
     При цьому, в обов’язковому порядку особі, яка притягується до відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтею 498  Кодексу (Права та обов’язки осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб) та повідомляється про можливість припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу.
     Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.
     Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:

- протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;
- поясненнями свідків;
- поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;
- висновком експерта;
- іншими документами, визначеними в Кодексі.

     Провадження у справі про порушення митних правил здійснює посадова особа, яка оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

     У провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь:

- особи, які притягуються до відповідальності;
- представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил (законні представники, представники, що діють на підставі довіреності чи доручення);
- захисники, експерти, свідки, перекладачі та поняті.

     Перелік представників осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб наведено у ст.499 Кодексу.

     Стосовно порушників митних правил може застосовуватись також адміністративне затримання.

Адміністративне затримання є одним з обмежувальних заходів адміністративного примусу, який застосовується всупереч волі та бажанню порушника і полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження.

     Ця процедура використовується для припинення порушення митних правил, встановлення особи, яка вчинила такі дії, а також для складення протоколу, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.
     Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи до службового приміщення митного органу або до іншого приміщення, де проведення необхідних дій  є можливим.
     Митний орган, який здійснив тимчасове затримання особи, невідкладно повідомляє про це її родичів, а якщо затриманий громадянин-нерезидент й не має родичів на території України - дипломатичне представництво або консульську установу відповідної іноземної держави.
     За відсутності в діях особи, яка вчинила порушення митних правил, ознак кримінального правопорушення, провадження у справі про це правопорушення може бути припинено шляхом компромісу. Компроміс полягає в укладенні мирової угоди між зазначеною особою та митним органом.
     Якщо особа, яка вчинила порушення митних правил, у визначений мировою угодою строк (не перевищує 30 днів) не виконала означених дій, угода вважається недійсною і провадження у справі про порушення митних правил поновлюється. Мирова угода у справі про порушення митних правил оскарженню не підлягає.
     У разі припинення провадження у справі про порушення митних правил шляхом компромісу особа, яка вчинила це правопорушення, вважається такою, що не була притягнута за нього до адміністративної відповідальності.
     В Кодексі визначено чіткий розподіл стосовно розгляду справ про порушення митних правил, тобто встановлено статті, які розглядаються митними органами та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями). Судами також розглядаються усі справи про порушення митних правил, вчинені особами, які не досягли 18-річного віку.
     Справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі. Справа розглядається у 15 денний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.
     У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

- про проведення додаткової перевірки;
- про накладення адміністративного стягнення;
- про закриття провадження у справі.

     При прийнятті постанови щодо проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання та строки такої перевірки. Ці дії не повинні порушувати права громадянина та шкодити господарській діяльності юридичної особи.
     Необхідно зазначити, що у разі скасування постанови суду та її закриття, або зміни адміністративного стягнення, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, або її представникові. У випадку, якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації.

Строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил

     При розгляді справ про порушення митних правил митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через 6 місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
     У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через 3 місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через 2 роки з дня вчинення правопорушення.
     Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Держмитслужби, або до місцевого загального суду як адміністративного суду у визначеному порядку.
     Серед підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є зокрема: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи. Однак, підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
     Виконання постанови про накладення адміністративних стягнень є завершальним етапом у справах про порушення митних правил, яка полягає в реальному застосуванні санкцій - попередження, штрафу та конфіскації. Процедури та порядок накладення стягнень наведенні в положеннях глави 73 Митного кодексу України.
     Варто зазначити, що постанови митних органів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов’язковими для виконання. Винесена постанова митного органу підлягає виконанню після закінчення строку оскарження.
     Митний орган, який виніс постанову виконує її самостійно або через державного виконавця. Якщо постанову не було звернуто до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення,  вона не підлягає виконанню.
     Попередження у вигляді адміністративного стягнення виконується митним органом та передбачає оголошення постанови особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, з врученням їй копії такої постанови. За умов відсутності особи їй надсилається протягом трьох днів поштою копія постанови з повідомленням про вручення.
     Штраф повинен бути сплачений особою не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
     Сума штрафу вноситься особою до державного бюджету. У разі якщо штраф не буде сплачено у встановлені строки, постанова митного органу або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання чи роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
     Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку.
     У разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів у осіб, які вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів.
     Постанова митного органу про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, що знаходиться на території України. У разі відсутності в Україні майна, що належить зазначеним особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них адміністративних стягнень за порушення митних правил визначається законодавством України та укладеними відповідно до закону міжнародними договорами.

Порушення у сфері експортного контролю в Кримінальному кодексі.

     Основним нормативно-правовим актом України, що визначає правопорушення та покарання в сфері експортного контролю, є Закон України від 20.02.2003 № 549-IV “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання“ (далі – Закон).
     В Законі наведено види правопорушень (стаття 24), вчинених юридичними особами-експортерами контрольованих товарів, та відповідні санкції за їх скоєння (стаття 25). Крім цього, відповідно до статті 27 Закону передбачена відповідальність фізичних осіб експортерів за порушення вимог законодавства в сфері експортного контролю.

Суб'єкти господарювання - фізичні особи, які порушують законодавство в галузі державного експортного контролю, несуть адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність, передбачену законом (ст. 27 Закону про експортний контроль).

     Так, незаконні дії суб'єктів господарювання - фізичних осіб з товарами, які можуть бути використані у створенні ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, вчинювані на порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, кваліфікуються за ст. 333 КК України (Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю).
     Зазначені порушення можуть полягати також у підготовці до вивезення або у спробі вивезення відповідних товарів із України без наявності відповідного дозволу (або із скасованим дозволом, який було видано раніше) на право здійснення експорту товарів, включених до Списків товарів, міжнародні передачі яких підлягають експортному контролю. Також це стосується товарів, не включених до Списків, але завідомо таких, що можуть бути використані для створення зброї масового знищення чи засобів її доставки або звичайних озброєнь.
     Відповідальність за таке правопорушення передбачена у вигляді штрафу (від 2 до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або обмеженням волі на строк до 3 років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
     Якщо такі дії вчинені повторно, або організованою групою, санкція застосовується у формі обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.
     Порядок проведення таких розслідувань та притягнення до відповідальності визначений Кримінально-процесуальним кодексом України. Проведення розслідувань злочинів за ст.333 ККУ віднесено до компетенції Служби безпеки України. Притягнення до відповідальності за такі злочини здійснюється судом.
     Законодавством передбачена також відповідальність за розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення (ст.440 ККУ).
     Об’єктивну сторону злочину характеризують дії щодо розроблення, виробництва, придбання, зберігання, збуту, транспортування зброї масового знищення (бактеріологічна/біологічна токсинна і хімічна зброя), забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідальність за такі дії встановлена у формі позбавлення волі на строк від 3 до 10 років.