7.2. Взаємовідносини митного органу зі сторонами
Згідно з п.1 статті 562 МКУ Митні органи встановлюють та підтримують офіційні відносини консультативного характеру з суб’єктами господарювання. Основну долю цих відносин займає проведення митних формальностей з перетину кордону товарами юридичних осіб. Ці процедури окрім юридичної особи майже у всіх випадках включають в себе декларанта або уповноваженої особи (митного брокера), а також перевізника.
Згідно визначень митного кодексу України:
- декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;
- митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
При цьому митний брокер на митниці представляється митним агентом - фізичною особою - резидентом, що перебуває в трудових відносинах з митним брокером і безпосередньо виконує в інтересах особи, яку представляє митний брокер, дії, пов’язані з пред’явленням митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також документів, потрібних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Таким чином, юридична особа здійснює декларування товарів силами своїх працівників, або доручає цю операцію третій особі. Необхідно відзначити, що єдиною вагомою відмінністю у взаємодії митниці і декларанта і митниці і брокера є те, що здійснення брокерської діяльності контролюється митними органами і на її здійснення необхідне отримання відповідного дозволу. Також при здійснення митного оформлення брокером останній має документально підтвердити наявність повноважень на здійснення митних формальностей від імені юридичної особи. В інших аспектах взаємодія митного брокера і декларанта (по суті – юридичної особи) не відрізняється.
Відповідно до МКУ в рамках взаємовідносин між митницею і декларантом/брокером відбувається:
- інформування митницею заінтересованих осіб про митні правила, в т.ч. з використанням інформаційних технологій;
- консультування з питань митної справи;
- надання митними органами довідок на запити зацікавлених осіб;
- надання митницею попередніх рішень щодо застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи;
Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України і є обов’язковими для виконання будь-яким митним органом.
Більш детальну інформацію щодо попередніх рішень дивись у статті 23 МКУ.
- отримання дозволів митниці на операції з товарами у режимі «транзит» (перевантаження з одного транспортного засобу на інший, угрупування пакувальних місць, зміна упаковки, маркування, сортування, ремонт/зміна пошкодженої упаковки);
Більш детальну інформацію про ці операції дивись у Статті 96 МКУ.
- отримання дозволу митниці на переведення товарів у режим знищення або руйнування, а також на відмову на користь держави;
- розміщення товарів на складах митних органів;
- отримання дозволів митниці на здійснення операцій з переробки на митній території України та поза нею, включаючи визначення строків переробки та їх подовження згідно МКУ;
Більш детальну інформацію про ці операції дивись у Главах 23 і 24 МКУ.
- отримання дозволів митниці на тимчасове ввезення і вивезення товарів із визначенням терміну такого ввезення/вивезення та подовження цього терміну відповідно до МКУ;
Більш детальну інформацію про ці операції дивись у Главах 18 і 19 МКУ.
- надання митницею сертифікатів перевезення (походження) товарів Eur.1;
Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED затверджено Наказом Міністерства фінансів України №139 від 02.03.2021р.
- надання митницею сертифікатів підтвердження доставки;
Форма сертифікатів і порядок їх видачі визначається ПКМУ від 27.05.1999 № 920.
- отримання дозволів митниці на провадження митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, вільних митних зон комерційного або сервісного типу.
В аспекті взаємодії митниці і перевізників необхідно відзначити, що Митний Кодекс України 2002 року передбачав поняття «митний перевізник» (підприємство, яке здійснювало перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення). Статус митного перевізника надавався лише підприємствам-резидентам і вимагав отримання відповідної ліцензії в митних органах України. Митним Кодексом України редакції 2012 року поняття «митний перевізник» не передбачене. На сьогоднішній день передбачена видача свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами на транспортні засоби, власники яких здійснюють автомобільні перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (конвенція МДП).
Порядок видачі свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1064.
До інших аспектів взаємодії митних органів і перевізників можна віднести:
- контроль митницею строків доставки перевізником вантажів під митним контролем;
- отримання дозволів митних органів на навантаження та вивантаження товарів, що перевозяться каботажем;
- зміна вантажних транспортних засобів або водіїв, що здійснюють управління ними;
- вивантаження товарів на склад митних органів (за умови їх дозволу), якщо доставлені перевізником товари, що перебувають під митним контролем, протягом трьох діб не були заявлені відповідальною за це особою до жодного митного режиму;
- взаємодія із виконання митних формальностей у разі аварії або обставин непереборної сили.
Відповідно до МКУ підприємство-резидент, що виконує будь-яку роль в міжнародному ланцюзі постачання товарів (виробник, експортер, імпортер, митний представник, перевізник, експедитор, утримувач складу) може отримати статус авторизованого економічного оператора (АЕО). Розрізняють 2 типи АЕО:
- АЕО-С – АЕО, що має право на застосування спеціальних спрощень;
- АЕО-Б – АЕО, що підтвердив безпеку та надійність.
Підприємство має право отримати авторизацію обох типів одночасно.
Рішення про надання, відмову в наданні, зупинення (поновлення) дії або анулювання авторизації АЕО оформлюється наказом ЦОВВ, який також веде Єдиний державний реєстр авторизованих економічних операторів та забезпечує його оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.
Підприємство, яке отримало авторизацію АЕО, має право застосовувати спеціальні спрощення та користуватися перевагами. Порядок та умови їх застосування визначаються МКУ.
Перелік спеціальних спрощень та переваг наведено в Статті 13 МКУ.
В рамках своєї діяльності АЕО за письмовим зверненням та у порядку, визначеному Статтею 131 МКУ, отримує в митному органі дозволи на застосування спеціальних спрощень і зобов’язаний невідкладно інформувати митницю, якою надано дозвіл на застосування відповідного спеціального спрощення, про всі події та обставини, що можуть мати вплив на дотримання АЕО умов, визначених таким дозволом.
Після надання підприємству авторизації АЕО митні органи здійснюють комплекс заходів, що забезпечують систематичний контроль за відповідністю підприємства критеріям АЕО (моніторинг відповідності).
Порядок проведення моніторингу відповідності визначається Статтею 16 МКУ.