2.3. Митні економічні зони
Загальне поняття митних економічних зон
Світова економіка широко застосовує практику створення митних економічних зон, що являє собою обмежену територію із особливим, порівняно з іншою територією держави, економічним статусом, який переважно виражається в пільгових податкових, митних, валютно-фінансових умовах для локальних підприємців та компаній і закордонних інвесторів. Така зона найчастіше визначається терміном «вільна економічна зона» (ВЕЗ), має особливий режим управління та виділена із загального митного кордону країни. Типовими для більшості ВЕЗ є податкові та митні пільги щодо ввізного мита, п- одатку на додану вартість, податку на прибуток, збору до фонду зайнятості, плати за землю та акцизного збору. Також передбачаються удосконалені митні процедури та ліберальна валютна політика.
Основними мотивами заснування ВЕЗ для країн, які їх створюють, визнається необхідність забезпечення сприятливих умов для цільового соціально-економічного розвитку, ефективне використання вигідного транспортно-географічного та геополітичного розташування, вирішення проблем зайнятості, проведення локального господарського експерименту, тощо.
ВЕЗ широко використовуються у світовій господарській практиці з метою залучення інвестицій та ефективного їх використання, активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг, впровадження нових технологій, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку. Створюючи ВЕЗ, уряди очікують від інвесторів створення нових робочих місць, зростання експорту, розбудови виробничої інфраструктури. Такі очікування часто виправдані.
Вільні економічні зони в Україні
Умови для функціонування ВЕЗ в Україні були створені майже одразу після набуття незалежності і прийняття у 1992 році Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», що і на сьогодні є основним державним документом у цій сфері. Закон визначає, що ВЕЗ являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. Закон передбачає, що на території ВЕЗ можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних інвесторів.
Відповідно до вищезазначеного Закону, спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України. Діяльність кожної ВЕЗ визначається окремим законом.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 «Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні», ВЕЗ можуть бути таких типів:
- зовнішньоторговельні зони – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням;
- науково-технічні зони – ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво;
- туристсько-рекреаційні зони – ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;
- туристсько-рекреаційні зони – ВЕЗ, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу;
- банківсько-страхові (офшорні) зони — це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів;
- зони прикордонної торгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Станом на 2021 рік існує 11 ВЕЗ різного типу у 58 містах України. Не дивлячись на різність їх розмірів, умови їх функціонування дуже схожі. Але діяльність більшої частини з них дуже незначна або майже припинена.
Митне оформлення в ВЕЗ
Митним Кодексом України визначено, що вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання.
Товари, що поміщені в митний режим вільної митної зони, протягом усього строку перебування у цьому режимі перебувають під митним контролем.
Операції з поміщеними у митний режим вільної митної зони товарами, що знаходяться на територіях вільних митних зон комерційного типу, обмежуються лише простими складськими операціями, необхідними для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів з метою раціонального розміщення, чищення, провітрювання, сушіння, захист від корозії, тощо). Також допускаються подрібнення партій, формування відправлень, сортування, пакування, перепакування, маркування, навантаження, вивантаження, перевантаження та інші подібні операції.
З поміщеними у митний режим вільної митної зони товарами, що знаходяться на територіях вільних митних зон сервісного типу, дозволяється здійснення операцій, пов’язаних із ремонтом, модернізацією, будівництвом повітряних, морських і річкових суден, інших плавучих засобів, їх складових частин, а також операцій, як у випадку із зонами комерційного типу, необхідність у яких виникла у зв’язку із експлуатацією ВЕЗ.
Переліки видів товарів, які можуть бути поміщені у митний режим вільної митної зони з метою розміщення на територіях вільних митних зон промислового типу, та виробничих операцій, які можуть здійснюватися з такими товарами, визначаються окремими законами України для кожної такої зони.
Поміщення українських товарів у митний режим вільної митної зони для цілей оподаткування та митного контролю вважається експортом цих товарів.
Державний експортний контроль за поставками товарів та наданням послуг здійснюється на загальних засадах як при передачі українських товарів у митний режим вільної митної зони, так при експорті із ВЕЗ за кордон.
Проблеми ВЕЗ
Вільні економічні зони можуть стимулювати економічне зростання в регіонах. Проте їх створення має свої негативні наслідки, які полягають у виникненні контрабанди, зловживаннях у сфері пільгового оподаткування, рості рівня корупції та порушеннях прав інтелектуальної власності і зростанні обсягу виготовлення контрафактної продукції.
Організацією економічного співробітництва та розвитку (OECD) та Відомством з інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO) зазначено, що частка контрафактних товарів з країн, на територіях яких розташовані 20 найбільших ВЕЗ, удвічі перевищує частку країн, які не мають ВЕЗ.
Причинами зростання виробництва контрафактної продукції у ВЕЗ є послаблений нагляд та хороша інфраструктура, яку такі зони зазвичай пропонують.
Ще однією із базових проблем функціонування вільних економічних зон в Україні є зниження інноваційного потенціалу інвесторів, які розглядають їх лише як “податковий рай” для місцевих бізнес-структур.
Прикладом відсутності достатньої ефективності та виникнення негативних явищ стало створення ВЕЗ «Крим», яка призначалася для сприяння діяльності українських підприємств на окупованому півострові. Проте за результатами своєї діяльності ВЕЗ зазнала критики через спрощення ведення незаконної діяльності. Один із головних аргументів в цьому сенсі є те, що створення ВЕЗ призвело до збільшення контрабанди товарів. Послаблений митний контроль та відсутність суворого нагляду зіграли вирішальну роль і у загостренні проблеми підроблених товарів у ВЕЗ «Крим». Зона також потерпає від відмивання грошей, ухилення від сплати податків, викривлення ринків, незаконної торгівлі тютюном та корупції.
Необхідно враховувати, що окрім недоотримання митних платежів до бюджету країни, контрабанда товарів із ВЕЗ підриває конкурентні умови для законослухняних учасників ринку, що в умовах справляння податків у повному обсязі економічно не мають шансів запропонувати привабливу ціну на свої товари.
Щоб запобігти виникненню описаних порушень за діяльністю ВЕЗ має бути встановлений щільний контроль, в тому числі з боку митних органів.
Міжнародна торгівельна палата вже багато часу проводить аналіз функціонування ВЕЗ у різних країнах і наголошує на необхідності, при створенні ВЕЗ у державі, враховувати різноманітні аспекти, що визначатимуть взаємодію підприємств та держави у ВЕЗ, а саме:
- посилення співпраці між митними органами та органами ВЕЗ;
- надання митним органам широких прав моніторити повсякденні ділові операції, що мають місце у ВЕЗ;
- наявність ефективних навчальних програм для службовців митниці з питань захисту прав інтелектуальної власності;
- спрощення процедури повідомлення власників торгових марок про порушення прав.
Також рекомендується, щоб будь-які нові торговельні угоди, підписані Україною, містили положення, спрямовані на запобігання незаконному використанню ВЕЗ зловмисниками, які порушують права інтелектуальної власності.