Розділ 2. Структура митної служби та функції її структурних підрозділів
Митна політика, її формування та реалізація є важливим елементом діяльності держави практично на всіх етапах її розвитку. Щоб найбільш ефективно використовувати інструмент митної справи її система потребує формування сильної і ефективної вертикалі управління, що забезпечить, насамперед, реалізацію державних інтересів.
Після виходу із СРСР Україна стала на шлях самостійної інтеграції до світової спільноти, економічних відносин і зайняття власного місця серед світових держав. Переорієнтація на налагодження міжнародної кооперації потребувала реорганізації і створення нових державних інститутів та структур, гармонізації митної сфери із європейськими принципами.
Митний орган у процесах переходу до ринкових умов – це регулятор державних зв'язків в умовах трансформаційних процесів. Окремої уваги в подальшому потребувало виконання зобов’язань України у сфері міжнародних домовленостей з експортного контролю і національних інтересів держави в частині передач товарів і технологій військового призначення та подвійного використання.
На сьогодні, після декількох етапів становлення та реорганізації, органом, що здійснює реалізацію митної політики України, є Державна митна служба – сукупність спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють захист економічних інтересів держави шляхом митного контролю та оформлення товарів, які переміщуються через кордон, стягнення митних зборів, протидію контрабанді й порушенням митних правил.
Можна виділити наступні головні напрямки митної політики України:
– розвиток структури системи органів державного регулювання митної справи;
– визначення розмірів мит та умов митного обкладання;
– створення вільних митних зон та встановлення митних режимів на території України;
– визначення переліку товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.
При цьому на органи митної служби України покладені такі три основні функції:
- фіскальна, що полягає в зборі мита за експортно-імпортні операції, а також в оформленні документів юридичних та фізичних осіб, які обкладаються митним збором;
- інформаційна, яка полягає у зборі й обробці інформації, поширенні статистики серед відповідних державних структур;
- правоохоронна, що реалізується шляхом боротьби зі злочинністю, передусім із контрабандою.
Таким чином, Державна митна служба створена спеціально, щоб реалізовувати митну політику як складову державної політики, застосовуючи при цьому передбачені законом заходи тарифного і нетарифного регулювання, і виступає невід’ємною частиною центральної виконавчої влади, на яку покладено реалізацію митної політики.
Враховуючи беззаперечну важливість митної політики для держави, нормативними документами визначено, що в Україні митна справа регулюється найвищими органами державної влади і управління: Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України. При цьому на перших етапах розвитку митної служби прерогатива належала законодавчій і виконавчій владі, а пізніше Державною митною службою України став керувати безпосередньо Президент країни.
За будь-яких історичних умов існування держав, відмінностей у їхніх формах правління, устрої та режимах, митниця завжди буде обов’язковим атрибутом, якому належить суттєва роль у механізмі формування та реалізації нею власної митної політики.
2.1. Етапи розвитку та становлення митної справи в незалежній Україні
2.2. Особливості, цілі та завдання митної справи в Україні
2.3. Митні економічні зони
2.4. Контрольована доставка